Повернутися до звичайного режиму

День Української Державності

28 липня 2022 року Україна вперше відзначає День Української Державності. День встановлений Указом Президента України від 24 серпня 2021 року з метою утвердження понад тисячолітніх традицій українського державотворення, яке корінням сягає часів заснування міста Києва та розквітло за князювання Володимира Великого. З нагоди цього свята в селі Ходосівка був проведений захід, на якому були присутні працівники освіти, місцевого самоврядування, представники сил територіальної оборони, жителі села.

День Української Державності запроваджений на утвердження спадкоємності понад тисячолітньої історії українського державотворення, а також для протидії російській дезінформації та історичним фейкам про буцімто єдність походження українського та російського народів. Історія українського державотворення засвідчується першими згадками про заснування столиці Давньоруської держави – міста Києва та подіями, пов’язаними з діяльністю князя Київського Володимира Великого. У 988 році він прийняв християнство як державну монорелігію, що стало для України цивілізаційним вибором. Християнство сприяло піднесенню культури, освіти, дало поштовх розвитку кириличної писемності. Давня Русь успішно долучилася до загальноєвропейського культурно-релігійного простору. Її державотворчі традиції продовжили, зокрема, Галицько-Волинське князівство, Українська козацька держава, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна незалежна Україна. Саме на вшанування видатного державотворця Київського князя Володимира Великого у День Хрещення Київської Руси–України – 28 липня – встановлено День Української Державності. Святкуючи його, ми засвідчуємо також і повагу до Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Володимира Антоновича, Михайла Драгоманова, Івана Франка, Лесі Українки, Михайла Грушевського, інших знаменних представників і представниць національної еліти і борців за державність та незалежність України.

Славна історія нашої Ходосівки своїм корінням також сягає глибокої давнини, про що свідчать археоло­гічні розкопки. Відкриті вченими культурні шари та пам'ятки матеріальної культури є надзвичайно цінним матеріалом для вчених, дослідників і допитливих людей, які цікавляться подіями прадавніх часів і їх впливом на сучасність.

На сторінках Літопису села Ходосівка зазначено: «Мальовниче село Ходосівка знаходиться за 7 км від столиці України міста Києва, саме на його південній околиці, і славиться воно вишневими садами, золотими нивами та працьовити­ми людьми.»

У пам'яті поколінь збереглися легенди про походження назви села та події сивої давнини, свідками яких були наші далекі пращури. А скільки історичних подій і неординар­них особистостей бачив за своє довге життя 450-літній дуб, що височіє серед Ходосівки, викли­каючи подив і захоплення своєю гордою величчю.

Перша згадка про село Ходосівку датується 1546 роком. За переказами село було засновано печерським ігуменом Феодосієм у XI ст. Назва села Ходосівки походить від імені уродженця м. Василькова, одного з фундаторів Свято-Успенської Києво-Печерської Лаври, першого ігумена новоутвореного монастиря на київських пагорбах - преподобного Феодосія Чудотворця Печерського.

Свідченням героїчного козацького минулого є списки славнозвісної Ходосівської сотні, що колись розташовувалася на території населеного пункту. Згідно з грамотоюБогдана Хмельницькоговід18 серпня1652року, село Ходосівка належало жіночому Києво-Михайлівському монастирю. До входження монастирських володінь до казни наприкінці XVIII ст. Ходосівка нале­жала київському Флорівському жіночому мо­настирю. З XIXст. село належало доХотівської волостіКиївського повіту. Київський полк згідно Зборівського реєстру від 16 жовтня 1649 р. створено протягом травня-липня 1648 р. після славних перемог під Жовтими Водами і Корсунем у квітні-травні 1648 року. Він нараховував 17 сотень і 2010 козаків. Ходосівська сотня(сотник Бармацький, осавула Богун), складалась з 91 козака навколишніх сіл.

Будучи частиною великого і славного українського народу, ходосівці пліч-о-пліч зі своїми співвітчизниками боронили рідну землю від загарбників, вирощували хліб, виносили на своїх плечах усі біди та радості, що випадали на їх долю. Із Ходосівки вийшов не один славний рід, який дав впевнений старт у майбутнє своїм дітям, вшановує своїх батьків, родинні традиції, вікову історію.

Краса рідного краю не раз чарувала око творців художнього слова, яким доводилося свого часу бувати в селі чи чути захопливі легенди про його історію. Живописна місцевість та сла­ветна історія не могли не викликати подив тих, хто народжувався у ньому, жив і примножував його славу. Мальовничі ходосівські пейзажі знайшли своє відображення у чудових акварелях відомого художника Івана Гончара, який був вражений чарівною красою місцевої природи. Тут писали свої вірші про любов до рідної землі, чесність, вірність вибраному шляху відомий поет Микола Савович Корнієнко, а також Катерина Іванівна Голота та Надія Трохимівна Поночовна, які народилися та виросли у селі Ходосівка.

На кожному етапі життя, яке було позначене злетами і падіннями, будівництвом і руйнаціями, радістю і сумом, у центрі залишається людина зі своєю силою патріотизму, яка завжди була пропорційна кількості особистої вкладеної праці. Саме завдяки патріотизму кожного ми маємо славне минуле, твердо стоїмо в сьогоденні і впевнено крокуємо у майбутнє, бо нас єднає любов до батьківщини.

Прапор, гімн, герб – три великих складових, на яких тримається наша державність. Три символи, які кожен українець захищатиме до останнього ціною власної свободи та життя.

Захищаючи суверенітет та незалежність України героїчно загинув в зоні АТО наш односельчанин Володимир Михайлович Голота. Народився в родині робітників Голоти Тетяни Олександрівни та Голоти Михайла Івановича в селі Ходосівка Києво-Святошинського району Київської області. Рано залишився сиротою. Проживав у м. Києві в Голосіївському районі. Закінчив Київську ЗОШ №286.З кінця вересня 2014-го проходив службу в лавах ЗСУ, старшим навідником 128-ї окремої гірсько-піхотної бригади.25 січня 2015 року загинув під час штурмових дій поблизу села Новогригорівка Бахмутського району Донецької області в боях за Дебальцеве. Без Володимира лишились брат та сестра.Похований в селі Ходосівка.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений— нагороджений:

  • орденом «За мужність» III ступеня (посмертно);
  • в Київській школі №286 відкрито меморіальну дошку на його честь;
  • звання «Герой-захисник Вітчизни» Києво-Святошинського району (рішення Києво-Святошинської районної ради від 20.12.2016).

На заході було вшановано пам’ять наших земляків, які зробили певний внесок у створення Української Державності. Ці люди уособили в собі багатогранність людських цінностей.

Серед них – Моторний Микола Іванович – краєзнавець, збирав інформацію з історії села Ходосівка, був головою осередку «Просвіта». Про його мудрість, кмітливість, розсудливість, міцну господарську жилку побутують легенди. Постійно був у русі, не бажав сидіти на місці, мав неймовірну працездатність, завжди був готовий діяти та втілювати в життя заплановане. Найбільше, що захоплювало в цій людині – небайдужість до всього, що оточує, любов до рідної землі та до історії українського народу. Микола Іванович завжди наполегливо відстоював інтереси села в збереженні історичних пам’яток. Надавав багато інформації засобами лекцій, розповідей, фактів, документів про історію нашого села. На заході була присутня донька Миколи Івановича, Руденко Галина Миколаївна. Галина Миколаївна працює головним спеціалістом у відділі гуманітарного розвитку Феодосіївської сільської ради. Вона, як і її батько, продовжує робити свій внесок у розвиток Української Державності.

Ще однією видатною особистістю села Ходосівка є Віктор Васильович Терен. Він знаний у країні й поза її межами, як поет, прозаїк, державний діяч і провідник національного світогляду, лауреат премій Лесі Українки, Володимира Сосюри, Олександра Копиленка та Євгена Маланюка. Учень Василя Сухомлинського й ініціатор Народного Руху.

Віктор Васильович Терен (Таран) народився 9липня 1941 року вселі Павлиш Онуфріївського району Кіровоградської області всім’ї селян. Справжнє прізвище– Таран.

З 1959 до 1965 року навчався на радіотехнічному факультеті Харківського авіаційного інституту за фахом інженер-електронник. Декілька років працював за фахом. З 1983 до 1985 року навчався у Братиславському університеті ім. Коменського. Працював накиївському заводі «Арсенал». Протягом 1978 – 1994 років був позаштатним кореспондентом газети «Молода гвардія», редактором відділу видавництва «Дніпро», відповідальним секретарем Спілки письменників України, головним редактором журналу «Розбудова держави». З 1984 по 1985 рік студіював словацьку мову в Братиславському університеті. Віктор Васильович є одним іззасновників Народного Руху України. Був народним депутатом ІІ - VI скликань Верховної Ради України. Був активним учасником Революції гідності. Видав близько 20 поетичних збірок, шість дитячих книжок, кілька збірок повістей таоповідань. Віктор Терен володіє словацькою та французькою мовами. Збирає старожитності. Живе вселі Ходосівка.

Під час свого виступу Віктор Терен наголосив, що сьогодні, як ніколи, нашою рушійною силою на шляху до перемоги повинні бути воля, незламність, єдність, бо ми – єдина країна, єдина держава.

На заході були присутні представники сил територіальної оборони Збройних сил України на яких покладена організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони села Ходосівка. Вони проявляють свою боєздатність, витримку та героїзм обороняючи нашу громаду. У своєму виступі мужні захисники зауважили, що вони готові кожного дня, кожної миті, виборювати право за можливість прокидатися та жити у своїй Незалежній Україні.

Потім відбулося покладання квітів на могили Моторного Миколи Івановича і Голоти Володимира Михайловича та вшанування пам’яті про них хвилиною мовчання.

Україна – це наша земля, рідний край, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, і зрозуміло, мудрими, талановитими людьми. Україна – це історія народу, який протягом багатьох віків боровся за свою свободу і незалежність. І в наші дні відбуваються не менш важливі історичні події. Любов до Батьківщини, до рідної держави не може бути абстрактною і повинна проявлятися в конкретних діях.Тож ми дякуємо кожному, хто добросовісно виконує свою роботу: нашим захисникам, працівникам ДСНС, волонтерам, медикам, правоохоронцям, керівникам, вчителям, технологам, кухарям, пекарям, хліборобам, машиністам, водіям… і всім, хто наближує Україну до перемоги та вкладає часточку себе у розвиток Української Державності.

Ми – українці! І повинні цим пишатись. Будьмо гідними своїх предків, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ, його мелодійну мову, традиції та героїчну історію.


Галерея "День української державності"

Кiлькiсть переглядiв: 320

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.