ОПОРНИЙ ЗАКЛАД «ХОДОСІВСЬКИЙ ЛІЦЕЙ» ФЕОДОСІЇВСЬКОЇ СІЛЬСЬКОЇ РАДИ ОБУХІВСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Концепція превентивного вихованнядітей і учнівської молодіта можливості колективу щодо її реалізації

Обгрунтування актуальності проблеми

Проблема превентивності завжди була і є пріоритетною в системі психолого-педагогічних, медичних, правових, соціологічних досліджень у різних країнах світу. В Україні ця проблема набуває особливої гостроти, оскільки молодь формується в складних соціокультурних умовах економічних і політичних суперечностей, неврівноваженості соціальних процесів, криміногенності суспільства.

Спостерігається тенденція до загострення соціально-економічних, психолого-педагогічних та медико-біологічних факторів, які детермінують деструктивну поведінку неповнолітніх. Зростає чисельність дітей з порушенням норм поведінки та тих, які відносяться до "групи ризику" і долучаються до раннього алкоголізму, наркоманії, проституції, збільшується питома вага протиправної, агресивної та аутоагресивної поведінки підлітків під впливом алкогольного та наркотичного сп’яніння.

Вивчення сучасної виховної ситуації вказує на неблагополуччя у світі дитинства. Наразі в дитячому, підлітковому середовищі спостерігається нехтування правовими, моральними, соціальними нормами, спад інтересу до навчання і суспільно корисної праці. Особистість сучасної учнівської молоді вирізняє не лише прогресуюча відчуженість, підвищена тривожність, духовна спустошеність, цинізм, жорстокість, прояви різних форм насильства та агресії, грубе ставлення до дорослих, низький рівень емоційної прихильності до членів родин, невідвідування навчальних занять, відчуження від шкільного середовища, злочини, скоєні неповнолітніми, а й відбувається інституалізація девіантної поведінки.

Девіантна поведінка дітей і молоді торкається усіх сфер соціального функціонування і проявляється у насильстві та агресії, негативному ставленні до оточення, нездатністю прогнозувати результати своєї поведінки, низькими комунікативними навичками.

Не можна закривати очі на ріст бездоглядності, бродяжництва, наркоманії, злочинності і проституції серед неповнолітніх, явища соціальної дезадаптації підлітків, збільшення числа дітей з девіантною поведінкою.

Про складність ситуації свідчить також погіршення стану здоров’я сучасних дітей і молоді.

Особливе занепокоєння викликає поширення у підлітковому і молодіжному середовищі наркоманії та алкоголізму. Небезпека полягає в тому, що вживання алкоголю і наркотиків стає певною цінністю сучасної молодіжної субкультури, перетворюється в атрибут способу життя.

Деструктивно впливає на життя дітей залежність від азартних ігор, комп’ютера та Інтернету.

Концепція превентивного виховання побудована на відмові від методологічної ортодоксальності й переході до новітніх гуманістичних психолого-педагогічних технологій, спрямованих на допомогу особистості у вирішенні нею як індивідуальних, так і колективних проблем на основі соціально значущої системи цінностей.

Концепція сприятиме формуванню нової філософії державної соціальної політики у сфері протидії негативним явищам та створенню нормативної бази на підтримку і захист дітей та молоді.

З огляду на вищезазначене, можемо констатувати, що превентивне виховання набуває сьогодні особливої значущості й виникає гостра потреба у переосмисленні його концептуальних засад та визначенні стратегічних дороговказів його розвитку в системі освіти України.

МетаКонцепції полягає у:

- визначенні сучасних теоретичних засад превентивного виховання (мети, завдань, підходів, принципів, основних напрямів, змісту, технологій);

- створенні організаційних, науково-методичних, кадрових, інформаційних, ресурсних умов, які забезпечують інтеграцію превентивної діяльності, сприяють виробленню відповідної політики, підвищенню соціального статусу превентивного виховання у навчальних закладах.

Завданнями Концепції є:

- зміцнити й розвинути виховні функції навчальних закладів;

- підвищити статус превентивного виховання в системі освіти;

-актуалізувати важливість розвитку виховних систем навчальних закладів; створення регіонального, районного, місцевого превентивного виховного простору;

- створити систему моніторингу превентивного виховання;

- розширити склад суб’єктів превентивного виховання, посилити координацію їх дій і впливів.

Сутність, мета і завдання превентивного виховання

Термін "превентивний" розглядається як "попереджувальний" (запобіжний, охоронний, захисний) і стосується профілактики девіантної поведінки, алкоголізму, наркоманії, СНІДу, способу життя, який веде до хвороб, знецінення сенсу життя.

Превентивне виховання – це комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, духовний, соціальний розвиток особистості, вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей та молоді, на їх допомогу і захист. Це цілеспрямована система економічного, правового, психолого-педагогічного, соціально-медичного, освітнього, інформаційно-освітнього та організаційного змісту, спрямованих на формування позитивних соціальних установлень, запобігання вживанню психоактивних речовин, відвернення суїцидів та формування навичок безпечних статевих стосунків. Воно є пріоритетним напрямом діяльності держави, всіх виховних інституцій і здійснюється в інтересах дитини і молодої людини, суспільства.

Превентивна діяльність є самостійним спеціалізованим педагогічним процесом, має свою мету, принципи, зміст, форми і методи та використовує елементи правоохоронної, правової, медико-оздоровчої роботи.

Мета превентивного виховання полягає у досягненні сталої відповідальної поведінки, сформованості імунітету до негативних впливів соціального оточення.

Основні завдання превентивного вихованнядітей та учнівської молоді:

– створити умови для формування позитивних якостей особистості в процесі різноманітних видів трудової, навчальної, позашкільної й іншої діяльності, що сприяють інтелектуальному, морально-етичному, естетичному розвитку, виробленню стійкості до негативних впливів середовища;

– забезпечити соціально-психологічну, педагогічно зорієнтовану діяльність на запобігання залучення дітей і молоді до негативних ситуацій;

– надавати комплексну психолого-педагогічну та організовувати медико-соціальну допомогу тим молодим особистостям, які її потребують;

– забезпечити адекватну соціальну реабілітацію дітей і молоді, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами;

– стимулювати учнівську молодь до здорового способу життя і позитивної соціальної орієнтації, сприяти розвитку здоров’я, збережувального навчально-виховного процесу, навчанню з раннього віку навичкам відповідальності за власне життя і здоров’я;

– сприяти виробленню інтегрованих міждисциплінарних підходів при підготовці спеціалістів (педагогів, психологів, медиків, соціологів, юристів, соціальних працівників), батьків та ін. до превентивної роботи з дітьми і молоддю;

– об’єднанню зусиль різних суб’єктів превентивної роботи.

Ключові елементипревентивного виховання в освітньому середовищі містять:

- просвіту та інформування дітей у сфері прав дитини, здорового способу життя, ВІЛ/СНІДу, інфекцій, що передаються статевим шляхом, репродуктивного здоров’я, відповідального батьківства;

- розвиток особистісних ресурсів, життєвої компетентності, вироблення адаптивної стратегії поведінки;

-формування здорової статево рольової та сімейної ідентифікацій.

Основнимифункціями превентивного вихованняє:

- діагностично-прогностична функція,щополягає в аналітичній роботі зі з’ясування причин і умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їх розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості;

-корекційно-реабілітаційна функція, що ставить за мету узгодження виховного процесу з реальними умовами соціалізації дитини і пов’язана з втручанням у негативну ситуацію її розвитку на рівні знань, емоцій, поведінки, використання оптимальної корекційної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя;

- освітньо-консультативна функціяпередбачає використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ;

- організаційно-методична функціяставить за мету опрацювання і реалізацію міжгалузевих науково-дослідних проектів з проблем превентивного виховання; дослідження соціально-педагогічних та медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики; соціально-педагогічних та психолого-педагогічних технологій на базі дошкільних, позашкільних закладів, шкіл, ПТУ, установ реабілітації неповнолітніх та молоді;

- інтегративно-просвітницька функціяпередбачає збір, обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення та впровадження вітчизняногой зарубіжного досвіду превентивного виховання, інтеграцію у світовий превентивний процес в роботі з дітьми і молоддю.

Суб’єкти превентивного виховання

- вихованці дошкільних, позашкільних, учні загальноосвітніх та професійних навчальних закладів, студенти вищих навчальних закладів I-IV рівнів акредитації;

- діти і молодь, які перебувають на обліку в правоохоронних чи наркологічних установах;

- діти і молодь, соціалізація яких відбувається під впливом негативних явищ (”групи ризику”);

- неповнолітні, які перебувають у закладах соціальної реабілітації, у місцях позбавлення волі або повернулися з них;

- діти і молодь, які не мають умов сімейного виховання й опіки (сироти); з алкоголенаркозалежних родин; батьки яких перебувають у місцях позбавлення волі;

- молоді сім’ї, які потребують консультативної допомоги з проблем виховання дітей;

- сім’ї, які мають дітей з негативними проявами у поведінці, чи наркозалежних з протиправними вчинками;

- педагогічні та науково-педагогічні колективи навчальних закладів (дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних, вищих);

- працівники служб у справах неповнолітніх, центрів соціальних служб для молоді, кримінальної міліції й інших правоохоронних служб, органів, медичних закладів;

- працівники засобів масової інформації;

- трудові колективи, громадські, благодійні релігійні організації.

Функції превентивного виховання

Діагностично-прогностична функціяполягає в аналітичній роботі зі з’ясування причин і умов відхилень у поведінці дітей та молоді; у передбаченні тенденцій їх розвитку; у виявленні шляхів і способів превентивного втручання в соціальну ситуацію розвитку особистості.

Корекційно-реабілітаційна функціяставить за мету узгодження виховного процесу з реальними умовами соціалізації дитини і пов’язана з втручанням у негативну ситуацію її розвитку на рівні знань, емоцій, поведінки, використання оптимальної коригувальної допомоги, перевиховання та подолання негативних проявів у поведінці, налагодження стосунків для позитивного способу життя.

Освітньо-консультативна функціяпередбачає використання сучасних технологій надання оптимальної освітньої, консультативної інформації; попередження і нейтралізацію надмірної інформації про види і форми негативних явищ.

Організаційно-методична функціяставить за мету опрацювання і реалізацію міжгалузевих науково-дослідних проектів із проблем превентивного виховання; дослідження соціально-гігієнічних та медико-біологічних факторів розвитку схильності неповнолітніх до негативної поведінки та розробку заходів щодо її профілактики; відпрацювання медико-біологічних, соціально-педагогічних та психолого-педагогічних технологій на базі навчальних закладів (дошкільних, позашкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних), а також медичних, правоохоронних служб, установ реабілітації неповнолітніх і молоді.

Інтегративно-просвітницька функціяпередбачає збір, обмін, аналіз, адаптацію, узагальнення та впровадження вітчизняногой зарубіжного досвіду превентивної практики, інтеграцію у світовий превентивний процес в роботі з дітьми і молоддю.

Превентивне виховання дітей і молоді здійснюється на трьох рівнях:

І. Раннє, або первинне, превентивне виховання (соціально-педагогічна профілактика),

ІІ. Вторинне превентивне виховання (превентивна допомога і корекція),

ІІІ.Третинне превентивне виховання (адаптація, реабілітація і ресоціалізація).

Соціально-педагогічна профілактика(первинна профілактика) - вид превентивної роботи, спрямований на здійснення освітньо-профілактичних заходів та інших педагогічних моделей впливу на особистість з метою попередження різних видів небезпечної поведінки на ранніх стадіях відхилень. Вона грунтується на позитивній педагогічній діяльності, мета якої - своєчасне виявлення та виправлення несприятливих інформаційних, педагогічних, психологічних, організаційних та інших факторів, що зумовлюють відхилення у психологічному та соціальному розвитку дітей і молоді, у їхній поведінці, стані здоров’я. Соціально-педагогічна профілактика здійснюється за місцем проживання, навчання, оздоровлення та дозвілля дітей і молоді.

Превентивна допомога і корекція– вид психолого-педагогічної та медико-соціальної діяльності, що полягає у допомозі окремим суб’єктам – "групам ризику" (зменшення шкоди, спонукання до прояву самодопомоги тощо). Це передбачає психолого-педагогічний та соціально-терапевтичний вплив на особистість, навчити, щоб вона сама допомагала собі, розв’язуючи багаточисельні проблеми. що провокують деструктивну поведінку.

Адаптація, реабілітація та ресоціалізаціяполягає в реконструкції соціокультурного оточення для різних категорій дітей і молоді, допомозі в спілкуванні, працевлаштуванні та навчанні з метою відновлення втрачених соціальних зв’язків або адаптації в соціальній життєдіяльності.

Очікувані результати

Створення в Україні пропонованої оптимальної структурної системи превентивного виховання сприятиме:

–активізації діяльності вітчизняних науковців, спеціалістів, консультантів, практичних працівників у дослідженні і вирішенні проблем превентивного виховання;

–залученню освітніх, медичних, соціальних та правоохоронних закладів та установ до вирішення проблем попередження правопорушень і злочин­ності, координації зусиль суб'єктів превентивної діяльності;

–посиленню тенденції до зниження вживання наркотиків, алкоголю, тютюну, ВІЛ-інфікованості, формування у молодого покоління позитивної мотивації на здоровий спосіб життя;

– зміні установок і моделей поведінки дітей і молоді "груп ризику";

–соціально-психологічній адаптації дітей і молоді, які мають життєві проблеми;

–збільшенню кількості волонтерів та осіб, які пройшли реабілітацію, для здійснення превентивної роботи.

Можливості колективу щодо реалізації концепції

Превентивне виховання посідає важливе місце в системі виховної роботи сучасної освіти. Воно включає в себе підготовчі та профілактичні дії педагогічного колективу, спрямовані на запобігання формування в учнів негативних звичок, рис характеру, проявам асоціальної поведінки та організацію належного догляду за діяльністю школярів.

У превентивному вихованні учнівської молоді важливим є залучення до виховного процесу батьків, громадських організацій, самоврядування; координація взаємодії освітнього закладу, сім’ї та громадськості. Постійна співпраця з батьками, іншими суспільними виховними інститутами, забезпечує стійкість і стабільність освітнього процесу, сприяє усуненню психолого-педагогічних порушень соціальної адаптації неповнолітніх.

Робота педагогічного колективу закладу у напрямі превентивного виховання полягає передусім у формуванні в учнів високих моральних якостей, які є головним чинником вибору способів поведінки.

Однак як показує практика, формування в дітей позитивного чи негативного досвіду починається із сім’ї.Дослідження причин правопорушень неповнолітніх свідчить, що більшості випадків механізм протиправної поведінки був “запущений” недоліками сімейного виховання.

Найбільш типовими помилками сімейного виховання є:

-дефіцит позитивного спілкування батьків з підлітками;

- відсутність у дорослих стійких власних моральних установок;

- організація життя в сім’ї не сприяє формуванню у дитини моральних звичок;

- батьки не знають і не розуміють внутрішнього світу своєї дитини;

- недоброзичливе, грубе ставлення дорослих до підлітка.

Так, умови сімейного виховання дитини відбиваються на всьому житті і служать відправним моментом формування особистості. Сім’я, з точки зору пред’явлених до неї вимог, повинна максимально забезпечувати адаптацію дітей до умов суспільного життя, а також підготувати ґрунт для прийняття дитиною соціальних норм, тобто вона перша включається у вирішення завдань соціалізації індивіда. Але проблема полягає в тому, що сучасна сім’я часто не бажає, не вміє чи неспроможна правильно виховувати дітей. Тому освітній заклад, налагоджуючи контакт з сім’єю і постійну взаємодію, повинен допомогти у розв’язанні цієї проблеми.

Чи не найважливіша роль у превентивному вихованні учнівської молоді відводиться класним керівникам, психологам, соціальним педагогам. Так, класний керівник має змогу спостерігати за учнями схильними до правопорушень; залучати таких дітей до різних видів діяльності (громадсько-корисної, спортивної, творчої, пізнавальної тощо); здійснювати контролю за організацією вільного часу таких учнів; інформувати батьківської громадськості про дотримання учнями норм поведінки чи їх порушення. Класні керівники, постійно спілкуючись зі своїми учнями на перервах, спільно організовуючи позакласні заходи, відвідуючи уроки різних вчителів у своїх класах, отримують можливість не лише скласти точну психолого-педагогічну характеристику класного колективу і окремих учнів, але й запобігти негативним проявам у колективі, скоректувати мотиваційно-поведінкову сферу діяльності учнів, налагодити доброзичливі, партнерські стосунки із школярами. Дуже ефективним у діагностичному плані є відвідування класним керівником учнів удома. Це дає можливість ознайомитись з умовами проживання і виховання дитини, з’ясувати соціальний статус сім’ї, де виховується учень, налагодити контакт з батьками.

Психолог чи соціальний педагог - має змогу популяризувати в учнівському середовищі знання про негативний вплив на здоров’я дитини алкоголізму, наркотиків, куріння, формувати в учнів потреби у здоровому способі життя; здійснювати просвітницьку роботу щодо запобігання правопорушень, проводити індивідуальні роботи з дітьми, схильними до девіантної поведінки; співпрацювати з інститутами, причетними до виховання підлітків з девіантною поведінкою.

В основу системного-комплексного підходу до здійснення виховного процесу в освітньому закладі покладено врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей. Знаючи дані особливості, можна підібрати той чи інший метод впливу на учня та зрозуміти чим мотивувати дитину до адекватної, соціально прийнятної поведінки.

Також, для досягнення мети концепції превентивного виховання, важливо співпрацювати на всіх рівнях освітнього процесу.

Заходи з превентивного виховання